Подарунок бібліотеці

Не залишились  байдужими до читача бібліотеки-філії с.Дубище працівники фондуІ.Палиці "тільки разом".
08.06 2017 р. вони завітали до бібліотеки-філії с ,Дубище. Бібліотекар Мельник Оксана радо зустрічала гостей .

 

Сьогодні ми отримали в подарунок книги. Більшість цих книг для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Ми сподіваємось, що герої  цих книжок стануть друзями наших маленьких читачів.Ми  щиро вдячні за такий цінний дарунок, адже полички книгозбірень поповняться новими книжними екземплярами.

                                    "  ДАЧА ,САД ОГОРОД"

  Що таке пермакультура для пересічної людини? Можливо, щось заумне, а може бути зовсім не приваблює наука? Пермакультура – це ПервоКультура всього живого на нашій планеті. І чим більше ми будемо дізнаватися про неї, тим більше дамо шансів для розвитку навколишнього середовища без втрат важливих ключових моментів. За принципами пермакультури працюють Природне Землеробство, Органічне землеробство, Безвідвальна оранка ґрунту, Мікробіологія ґрунтів і т. д.
Друзі, якщо Ви хочете дізнатися що таке пермакультура, то з радістю запрошую Вас у бібліотеку-філію № 20 с.Дубище, де ми отримали КНИГИ ПРИРОДНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА ПЕРМАКУЛЬТУРИ . Дякуємо авторів книг за великий труд.

     Дитячі журнали. Огляд українських  

    видань для дітей будь-якого віку

Усі ми родом з дитинства. Там ще не було смартфонів, планшетів і доступу до wi-fi. Зате були вуличні ігри, мультфільми у визначений телепрограмою час та завжди цікаві дитячі журнали. Відчули ностальгію? Багато що змінилось, але журнали для дітей досі існують, розвиваються і є непоганою альтернативою інтернет-серфінгу. 

 Ви пам’ятаєте, з яким нетерпінням очікували на свіжий номер «Барвінку», «Малятка» чи «Пізнайка»? Сьогодні друковані видання поступились місцем електронним, проте дитячі журнали нікуди не поділись. Досі є дітки, які безмежно радіють, коли у поштовій скриньці поруч з татовою газетою знаходять журнал для себе. На час прочитання усі гаджети відкладаються в сторону, що не може не тішити батьків.

Тож і  маленьки читачі бібліотеки с Дубище з радістю очікують на новий номер Барвінку ,Яблуньки.

 

     Рідне слово - душа нашого роду

  Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили реорганізацію бібліотечної діяльності, в тому числі і краєзнавчої. Виникли об’єктивні умови для відродження кращих традицій українського бібліотечного

краєзнавства, значно підвищилась роль бібліотек у відновленні історичної пам’яті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності і справжнього патріотизму. Краєзнавча робота стала не декларованим, а

насправді пріоритетним напрямком діяльності бібліотек.

           Нещодавно бібліотека-філія с.Дубище поповнила свій книжковий фонд такими новинками краєзнавчої              літератури.

                            "Титан ,геній,каменяр."

         До 160 річчя великого патріота українського народу Івана Франка

  Цьогоріч виповнюється 160 років від дня народження та 100 років від дня смерті величного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, справжнього патріота українського народу – Великого Каменяра – Івана Яковича Франка. За Указом Президента 2016 рік проголошений роком І. Я. Франка.
З нагоди цієї визначної події в Дубищенській загальноосвітній  школі відбувся  огляд-конкурс читців-декламаторів творів І. Франка.
В конкурсі прийняли участь учні  4-5 класів Дубищенської загальноосвітньої школи.

Під час заходу було запропоновано переглянути тематичну книжкову  виставку  «Український  каменяр - Іван Франко», де  представлена  література біографічного змісту,  переписка з  друзями  та однодумцями,  критичні  статті  на  твори  інших авторів, художні твори   І.Франка.

 Бібліотекар бібліотеки-філії провела бібліографічний оглядлітератури "...Я син народа,що в гору йде."

Надійка Гербіш "Теплі історії до кави"

Надійка Гербіш "Теплі історії до кави"

Дубищенська бібліотека-філія презентувала книжкову виставку " Цікаві історії до кави".

Діюча виставка 

 

Коли тобі до рук потрапляє нова книга, завжди хочеться її понюхати:-) Так-так, не дивуйтесь, мені здається так роблять багато поціновувачів читання. Дивно, але ця книга має незвичний типографський запах. Що це? Скоріш, за все - так пахне кава в Збаражі. В цій книзі все таке кавове. І фото, і колір тексту, і шрифт, і звісно історії. 

В кожної з нас є десятки своїх  історій, про які приємно згадувати... Але не кожна із нас має хист смачно це приготувати і подати людям. 

Мені приємно було слідкувати за тим, що кожна тепла  історія втілює  закоханість  у чоловіка. 

 Ось така вона, сучасна українська література, до того ж смачна і запашна:-)

 

Нещодавно до бібліотеки с.Дубище  надійшла книга Надійки Гербіш " Теплі історії до кави".

                                                         

    Серія: Теплі історії, Видавництво: Брайт Букс, 2012 р.            

 У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів. Герої цих історій — прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави — хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

Українська вишивка - етнічний бренд,  перевірений історією

Напевно, сьогодні переважна більшість українців має у своєму гардеробі вишиванку. Але чи всі ми задумувалися про ідейне й смислове навантаження орнаментів, зображених на улюбленому одязі?
Бібліотекас.Дубище  спробувала розібратися з основними різновидами українських автентичних візерунків та зазирнемо у світ найпоширеніших серед наших пращурів кольорів, використовуваних в оздобленні. Це буде цікавезна подорож в історію українського етнічного бренду – вишивки.

Провідним ескурсоводов у світ вишивки ,стала жителька с.Дубище Лебідь Марія Іванівна.

                                                           Лебідь Марія Іванівна

                                        Виставка виробів " У вишиванках ,і край,і рід"

 

Історія української вишивки

Цікаво, що перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої Неньки.
Вишивка - це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо. 

Перш за все варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це  геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.
У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.
Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже поширеним у роботах сучасних майстрів.
  Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.
Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. Тут дівчата опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
 Вважається, що першим сміливцем, хто пішов на таке поєднання, є Іван Франко, який одягнув поверх вишиванки піджак.
                                     

З давніх-давен і до сьогодні українці можуть похвалитися більше, ніж сотнею технік виконання вишивки! Таке різноманіття свідчить як про любов пращурів до краси та їх винахідливість, так і про незамінність вишитого одягу на всій території України. Найбільш популярні прийоми: вишивка хрестом та гладдю, бігунок, мережка та інші.

На Закарпатті зустрічалися сорочки з орнаментом, вишитим білими нитками… ззаду! Вважалося, що цей одяг найефективніше захищатиме від злого ока. Також цікавим у закарпатців було те, що дівчина, вишивши нареченому сорочку, одягала її на нього в день весілля поверх материної. Тобто мамине шиття не могло бути витіснене шиттям коханої. Зараз прийом вишивки ззаду застосовується для оздоблення переважно чоловічого одягу.

Маємо багато прикмет, пов’язаних з вишитим одягом, а старі люди й досі переповідають легенди про це мистецьке явище в українському побуті. Ось, наприклад, про вишиванку як символ вірності: у багатьох чумацьких піснях зустрічаються тези про "невипрану сорочку" - адже випрати її мала право тільки дівчина, якій чумак зберігає вірність. Прання сорочки іншою жінкою підтверджувало факт зради.