вівторок, 29 березня 2016 р.


                                           ТИЖДЕНЬ ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ 2016 року


 Починаючи з 1993, впродовж весняних шкільних канікул у дитячих бібліотеках нашої країни проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Читачі його люблять і чекають з нетерпінням. Це час, сповнений дивовижного книжкового розмаїття. Зустрічі з найулюбленішими письменниками, їх новими книжками, книжкові іменини, літературні подорожі, ігри та вікторини, різноманітні конкурси та акції, театральні вистави, майстер-класи, презентації — і все це супроводжується приємними несподіванками. Отож неминуло свято і Дубищенських дітей
З 28 по 1 квітня   бібліотека запрошує вас взяти участь у            
         Всеукраїнському тижні дитячого читання:
" Як до живих джерел глибоких, ми припадаємо до книги".

        Програма тижня дитячого читання
       Дубищенськоїбібліотеки-філії № 20


тиждень дит читання 

28 березня
       Урочисте  відкриття  Всеукраїнського  тижня  дитячого читання
        Літературна мандрівка    «Прочайте нову книжку».
        . Початок о 13 год.
29 березня
            Конкур «Найкращий читач 2016року».
              . Початок о 12 год.

30 березня
       Краєзнавче  дослідження  «Шевченкові  сліди  на волинській  землі»
             . Початок о 12 год

31 березня
        Поетичний  конкурс  «Починаймо  рідне  слово      
                                                              зі сторінки  «Кобзаря».
             . Початок о12.00
                                                       1 квітня
        Закриття  Тижня дитячого  читання:    
тиждень дит читання                          підсумки  та нагородження  учасників .

            Початок о 12 год.


   Сільська бібліотека с.Дубище.

четвер, 25 лютого 2016 р.

Поетична естафета до 145-річчя від дня народження Лесі Українки



" На шлях, я вийшла ранньлю весною"

Дубищенська бібліотека-філія с. Дубище прийняла участь у онлайн-естафеті до 145-річчя Лесі Українки.






145 років від дня народження Л. Українки (Л. П. Косач-Квітки) (1871-1913), української поетеси, громадської діячки




Леся Українка – літературний псевдонім Лариси Петрівни Косач (Квітки) (13 (25).02.1871 – 19.07 (1.08).1913), великої української поетеси та драматурга.
Леся народилась у родині українських інтелігентів Петра Антоновича Косача та Ольги Петрівни Косач (з роду Драгоманових). Петро Антонович – юрист за фахом, випускник Київського університету, більшу частину життя служив у Волинській губернії в установах у справах селян. Він був членом київської «Старої громади», де познайомився з Михайлом Петровичем Драгомановим та його молодшою сестрою Ольгою.
Леся Українка. Фото 1887 р.
Народилась Леся у місті Звягелі (Новограді-Волинському); в 1879 році родина переїжджає до Луцька, а в 1882 році – до власного маєтку в селі Колодяжному біля Ковеля. Саме Колодяжне, де вона формувалась як особистість, Леся вважала своєю малою батьківщиною.
Вже в ранньому дитинстві в житті Лесі проявились дві важливі риси – її хвороби та її надзвичайні здібності.
Хвороби. Леся народилась дуже кволою і потім все виглядала тендітною. В родині її любовно звали Зеїчкою (тоненькою билиночкою). В 1880 році в неї виявились ознаки хронічної хвороби, яку довго не могли визначити. Виявилось, що це дуже прикра форма туберкульозу кісток (кокситу). 11.10.1883 р. Лесі було зроблено операцію на вражених кістках лівої руки, але дуже скоро з’ясувалось, що вражено також кістки правої ноги.
Болі в нозі, то стихаючи, то підсилюючись до нестерпних, переслідували Лесю аж до 1899 року, коли в Берліні їй було зроблено вдалу операцію. Одужавши після неї, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно.
Починаючи з кінця 1907 року у Лесі з’явилися ознаки туберкульозу нирок. Єдиною радою на цю хворобу було кліматичне лікування в Єгипті, де Леся провела зимові сезони 1909 – 1910, 1911, 1912 – 1913 років. Це були паліативні заходи, які уповільнювали розвиток хвороби, але не могли її спинити. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-у році життя у містечку Сурамі в Грузії.
Здібності. Уже в ранньому дитинстві Леся виявила свої надзвичайні здібності (її сміливо можна назвати Wunderkind). Вона дуже рано навчилась читати і вже у віці п’яти років написала свої перші листи до Женеви, до родини дядька Михайла Драгоманова. У віці дев’яти років вона написала свій перший вірш «Надія», у 13 років вона вже мала надрукованими 2 поезії. Ці твори з’явились під псевдонімом «Леся Українка», який запропонувала її мати. У 14 років Леся – автор двох надрукованих перекладів повістей Гоголя та першої своєї поеми «Русалка».
Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу руки.
Через ту саму хворобу Леся ніколи не мала змоги відвідувати школу й набиралася знань від матері, приватних вчителів та постійного читання книжок.
Леся мала прекрасні здібності до мов і сама про себе говорила, що мабуть немає такого звука, якого вона не могла б виговорити. Вона вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, писала свої твори українською, російською, французькою та німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Вона добре знала латинську мову, а під час перебування у Єгипті почала вивчати іспанську мову.
Блискуче знання мов відкривало перед нею всі багатства європейських літератур, новинки якої вона мала змогу читати в оригіналах.
Творчість. Основна тема творчості Лесі Українки – це національно-визвольна боротьба українського народу, упевненість у неминучій перемозі в цій боротьбі. Починаючи від таких ранніх творів, як поема «Самсон» (1888) та поетичний цикл «Сльози-перли» (1891), через високу патетику «Невільничих пісень» (1895 – 96) – аж до «Триптиха» та «Оргії» (1913), завершених в останній рік її життя – Леся Українка давала все нові й нові образи безкомпромісних борців за свободу проти тиранії усякого роду.


                                                                                                                              Минатимуть і дні,й роки.
Забудеться руїна,
Але в історію
ввійдуть
Герої України.
Напишуть їхні імена
На обелісках слави.
Пишатись буде нація
Героями держави.
Стояли ж твердо до кінця,
Боролись за свободу,
Віддали молоді життя
Зачесть свого народу.
І плаче мати не одна---
Вже не побачить сина.
І батько плаче,і дитя,
Кохана і дружина.
Та память житеме в віках,
Не вмре і не загине.
Слава героям,славаїм
І слава Україні!
Юлія Волощакевич


Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства .
З нагоди річниці вшанування Героїв Небесної Сотні у бібліотеці-філії с.Дубище  в память про загиблих за майбутнє України представлена веб-історія "Герої на вмирають"



Бібліотекар-філії с.Дубище Мельник Оксана Анатоліївна розповіла про молодих 18-ти річних юнаків та дорослих чоловіків-Героїв  України ,котрі не жаліючи свого життя ,виборювали свободу рідної землі.
Юні читачі захопливо слухали події того часу,про долі Героїв,які віддали своє життя за вільну ,незалежну європейськудержаву,та переглянули відео кліп про Небесну Сотню.



понеділок, 30 листопада 2015 р.

 


30 листопада бібліотека-філія с.Дубище спільно з класними керівниками Дубищенської ЗОШ Лінник О.Л.,Олексійовець Н.О. провела відео-урок "То память тає при свічі"(3-5 класи), присвячений пам`яті велиої трагедії голодомору 1932-1933рр.







В рамках заходу була представлена книжкова виставка "Геноцид українського народу". Особливу увагу приділили книзі " Голодомор", на сторінках якої викладені у стислій формі розповідає про головні  причини найважливіші за маштабом події 1932-1933рр.

середа, 11 листопада 2015 р.

Для вивчення інформаційних потреб користувасів у Дубищенській бібліотеці-філії № 20 з лютого по листопад 2015 року було проведено анкетування для користувачів бібліотеки "Читаюча книга Ківерцівщини"

Анкета заповнюваласябезпосередньопід час відвідування бібліотеки і включала наступні питання
1. Яка з прочитаних книг 2015 року українських авторів,справила на Вас найбільше враження.
2. Яка книга з українських авторів на вашу думку,заслуговує визнання "Читаюча книга Ківерцівщини".
3.Ваші тематичні та жанрові уподобання:
 а) драматичні та життєві коалізії;
б) поезії;
в) детективи та пригоди;
г) гумор та сатира;
д) прозові твори;
е) ваш варіант;
4.Дані про себе: 
стать: чоловік_________,жінка______,вік____.
Отримані дані анкетування говорять про тещо бібліотеці є над чим працювати в плані надання читачам більш повної інформації з  краєзнавства.
Анкетування допоможе  бібліотеці набагато розширити попит на вітчизняну книгу.
В аналізі анкетування набільш респондентів  віддали перевагу з українських авторів:В.Лису,Н.Гуменюк,М.Дочинцю.
А щоб краще дізнатися про популіаризацію української книги,краєзнавчих авторів,бібліотека-філія провела краєзнавчий круїз "Віват українська книга".





Шановні користувачі з жовтня місяця при бібліотеці-філії с.Дубище започатковано гурток дитячої творчості виробів з паперу " В руках майстрів народжується диво".






В бібліотеці діє постійнодіюча книжкова виставка "Посміхнись Україно,чудеса твоїх рук".Одним із розділів книжкової виставки є розділ " В руках майстрів народжується диво", де представлені  дитячі вироби.  


Гурток Оригамі




Оригамі - це мистецтво складання з паперу різних фігур і форм. 
З такого звичайного, на перший погляд, примітивного матеріалу можна творити справжнє мистецтво. Виникло оригамі в Японії. Для кожного японця опанування мистецтвом оригамі - це обов’язок, неписане правило. Такий досвід передається з покоління в покоління у кожній родині. Сьогодні оригамі це мистецьке явище, актуальне для всього світу.
 
Заняття будуть проводиться
Під час зимових канікул щосереди з 14:15
 

пʼятниця, 8 травня 2015 р.

День пам’яті полеглих у  Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.
.Слова «Слава Україні - Героям  Слава!»  перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини
1.Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
2. Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів,
О, весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

3. Із року в рік часопис віддаляє 
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знову й знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

4. Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять. 
Вже 70 років несемо ми квіти до могил загиблих.
Несемо з вдячністю в серцях.
І, хоч все далі відходять грізні роки Другої Світової війни  та не згасає пам’ять і в селі Дубище ,односельчани памятають про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
Учні Дубищенської загальноосвітньої школи спільно з бібліотекою-філією провели лінійку-реквієм" Свято зі сльозами на очах", з нагоди 70річчя Великої перемоги .
Звернули увагу на сімейні архіви,сімей які в селі були великими людьми . Серед них сімя Лінчуків,Андрощуків і.т.д. Як добре, що в наших сім’ях живе пам’ять про своїх рідних, зберігається в цих простих, але дорогих серцю, фотознімках.Всім дівчатам, що пройшли дорогами війни – низький уклін, а квіти ми кладемо до їх ніг.

Бібліотека провела бібліографічний огляд книжковоі виставки " Пам"ятаємо , шануємо."
Діти  зібрати квіти з і покласти їх до ніг ветеранів і подякувати за той подвиг, який дав надію на мирне життя та на світле майбутнє. Нехай же білим голубом лине у вись глибока сердечна вдячність тим, хто дарував нам щастя відчути мирний, щасливий весняний подих Перемоги. З святом усіх нас! Хай  же весна 1945 року іду і несе світлу радість на своїх крилах  — радість Перемоги! (По закінченні свята звучить у записі пісня „ПЕРЕМОГА”.)