Лесю Українку — славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі — можна охарактеризувати її ж поетичним образом — «світло нагірне». Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю і вселяло віру й надію в її духовні сили «contra spem».
Але якою була поетеса зблизька — як людина, як член сім’ї, друг, удома, у найближчому оточенні? За порадою Гете, щоб збагнути поета, треба піти в його край. Отож діти Дубищенської загальноосвітньої школи !-!! ст. заглянули в його дім, у сад, поглянути на «ліричні яблуні у ньому» й на берези у найближчому лісі, зробити родинну світлину. А провідниками в цей чарівний світ будуть спогади, листи, стареньке фото…
26 лютого спільно із школою, Дубищенська бібліотекою-філією було проведено літературно-музичну композицію "Лесина колиска".

Метою провелення свята, допомогти дітям глибше осягнути життєвий і творчий шлях Лесі Українки, її багатогранну складну обдаровану особистість через спогади, листи, біографічні твори; удосконалювати вміння роботи з різними джерелами інформації; вміння аналізувати і синтезувати факти, вчинки, міркування, давати оцінку певним явищам; формувати навички дослідницько-пошукової роботи; розвивати усне зв’язне мовлення учнів; сприяти вихованню почуттів любові та гордості за приналежність до нації, яка має такого генія та потреби складання програми самовиховання за допомогою естетичних уподобань, моральних цінностей, які сповідувала велика поетеса.

На завершення бібліотекар провела бібліографічний огляд літератури книжкової виставки

                                                             "СЛОВО ЛЕСІ НЕ ВМИРАЄ"

 Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували (без чиновницької тяганини та церковних постулатів) – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом. Аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…

     24 лютого в Дубищенській загальноосвітній школі спільно із бібліотекою було проведено лінійку -реквієм для учнів 8-9класів присвячений загиблим в останніх подіях на Майдані. Захід розпочався тужливою лемківскою піснею "Гей, пливе кача по тисині", яка стала символом Небесної сотні. Вчитель історії Гаврилюк Микола Григорович розповів про історію цієї революції: з чого все почалося і якими жахливими подіями закінчилося на даний час. Згадав загиблих на Майдані. На сьогодні у списку – понад 80 героїв. І цифра ця постійно зростає, бо ще й досі ідентифікують тіла активістів, винесених 20 лютого з вулиці Інститутської. Чимало поранених сьогодні знаходяться у критичному стані в лікарнях Києва. І досі не впізнані тіла поранених протестувальників, які живцем згоріли в спаленому під час штурму «Беркуту» Будинку профспілок. Загиблих героїв вшанували хвилиною мовчання.

Також у біблітекар презентувала книжкову виставку "Історія ,що буде жити вічно""

В глибокій покорі й скорботі, з великою шаною і подякою учні Дубищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів  вклонилися перед Героями Небесної сотні. Вшанували пам’ять тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю, за людську гідність і щасливе майбутнє свого народу. Школярі читали вірші «Небесна сотня», «Мамо, не плач», «Коли прощався Городок», «Посвята герою» (пам’яті В.Жеребного); знайомили із життєвим шляхом героїв-земляків.

Учні вірять, що Небесна сотня стоїть перед Божим Престолом і буде повіки опікуватися долею України. Кожному потрібно пам’ятати про них: хто вони були і за що боролись, у що вірили, задля чого померли.

Герої Небесної сотні йшли за кращу долю України без зброї, боролися і старі, і молоді за воскреслу Україну для нас:

…бо пам’ять вічна і народ не забува,
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна сотня, чиста та жива,
Нам каже з неба: « Доброї дороги…»